http://komentar.jimdo.com/???????/

???

 

ewtn_ua_200cmc-ban-bigsw-pysmobreviary190

 

Воскресіння Господнє

Христос Воскрес!

З того ми пізнали любов, що душу Свою Він віддав за нас. І ми мусимо віддавати душі за братів!

  (1 Послання Іоанна 3:16)

 

 

 

 

 

    Щороку, урочистість Пасхи Господної пригадує нам найбільший в історії людства вчинок любові, який здіснив для нас Відкупитель Ісус. Через Його жертву, складену  на хресті, усі без винятку люди, які жили, живуть та будуть жити, отримали відкуплення та надію вічного життя.

Ціна такого відкуплення є для нас - цілковитим даром - "нічого не даючи, все отримуємо за дармо". Порівнючи сучасну тотальну торгівлю з актом досконалої любові, в графі "ціна" знаходимо нуль. Ця таємниця ось вже більше 2000 років є цетром і сенсом життя для усіх  християн.

Дорогі Брати та Сестри!

   Переповненні радістю та роздумуючи над великою таємницею Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, з усього серця бажаємо, щоб ваші серця наповнилися радісним та сповненим надії Алілуя!. Нехай співають уста, душа і серце, відважно проголошуючи Добру Новину.

    Рясних Божих Благодатей; зміцнення в вірі, надії та любові вашим родинам, спільнотам та усім близьких нашому серцю на кожний день, францискаського миру та добра!

 

Брати-семінаристи Ордену Братів Менших.

 

 

 

 

Великий Піст

(..роздуми над недільною літургією слова...)

Перейти >>>

 

Попільна середа

 

  «Пам'ятай, що ти є порох і в порох повернешся!»

 

 

 

 

  В чеговий раз наближається день, від якого Римо-Католицька Церква розпочинає період Великого Посту. А саме Попільна Середа, до котрої прив ' язана багатостолітня практика посипання голови попелом, що є невід'ємною частиною літургії цього дня. Літургія Попільної Середи впроваджує в глибокий і, водночас, простий сенс життя – на вернення , зірвання з гріхом.

    Ще за часів Старого Завіту Господні пророки голосили слова, котрі наказували практикування покути для блага свого і народу. Однією з форм вираження покутного чину був обряд посипання голови попелом,котрий бере свій початок з вікових традицій стародавніх народів. З яких єгиптяни, греки, араби, а особливо єврейський народ застосовували такий спосіб для вираження жалю та навернення до Бога.

    У християнстві цей звичай з'явився в V столітті за допомогою публічної покути, яка зобов'язувала панітента після сповіді до публічного жалю за свої гріхи. За звичаєм покутнику сипали попіл на голову через єпископа чи присвітера, котрий промовляв слова з книги Буття: ,,Памятай, що ти є порох і в порох обернешся” (3,19). Після цього він був покроплений свяченою водою і приймав покутничий одяг на період Великого Посту. Пот ім обличям падав на землю, а згромаджена спільнота співала літанію до Всіх Святих,в кінці якої покутника символічно було вигнано з церкви,як Адама і Єви з раю.

  Кількастолітній звичай перетворився у традицію, причиною якого став спільнотовий публічний знак покути людей,котрі саме в такий спосіб бажали спричинитися до відшкодування за свої гріхи. Папа Урбан II , виходячи проти щораз більш практикуючому способу покути, постановив на синоді в Беневенті внести до літургії першого дня Великого Посту обряд посипання голови попелом.

Слово попіл скеровує нас до різних його якостей,як: бруд, сухість, сірість, що можуть символізувати смертність, скруху, біль, минучість та слабкість людського життя. Однак в Ісусі Христі вони набирають символу очищення, відродження, і навіть воскресіння. Адже Бог створивши людину з пороху землі, яка допустилася гріхопадіння, відродив її в своєму Синові для нового життя. Тому не випадково при посипанню голови попелом товаришують вищезгадані слова з книги Буття. Бе з сумніву ці слова дають усвідомити людську безпорадність без свого Творця. Так як в Старому Завіті Бог заохочував людські серця до навернення через вірних йому осіб,так тепер заохочує через слова найвірнішого свого Сина: ,,Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангеліє” (Мк.1,15). Хто ,як не Він знає, що нам потрібно для нашого спасіння.

  Звичайно, покутні форми змінювалися на протязі історії людини,проте ціль, котра лежить в основі таких практик, залишається актуальною. Часто слово ,, піст ” , в окресленні покаяння і навернення, розуміємо як практикування асцези , котра ставить акцент на умертвлінні свого тіла. До форми якої сучасна людина відчуває глибокий страх. Чи Бог прагне щось подібне для нас? Швидше, мабуть, прагне , щоб наші серця були переповнені вчинками милосердя, повні любові та пробачення (не відкидаючи асцетичну практику), я кі будуть нашим свідченням та зміцненням в неверненні до Бога.

  Вчинки милосердя, молитви і посту ­­ це є та дорога, котрою прямував наш Спаситель. Жертва Ісуса засоромлює нас, однак не засуджує. Без чинення жертви нічого не можна отримати. Звернім увагу, що Господь прагне нашого навернення. Він сам виходить з ініціативою,сам скеровує до нас слова. Чому Богу так сильно нами «цікавиться»? Ми є Його творінням, хоч іноді невірним, повним слабкості та в упадках, але однак Його дітьми. Вистачить стати в правді перед собою, і вже будемо перемінюватися. З грішника робився справедливий, зі справедливого- святий, святий - назавжди з'єднувався з Богом.

  Розпочинаючи час Великого Посту памятаймо, що цей порох, якою є людина, завжди знаходиться в руках свого Сотворителя,який робить її щасливою. Церква в цьому часі в особливий спосіб, через таємницю поєднання, голосіння реколекцій, богослужінь, хресних дорог допомагає зблизитись і вияснити нам таємницю страждання Ісуса, примирення людства з Богом в Його особі на хресті. Наше перемінення не може наступити інакше, як через регулярне зближення з Ісусом, яке відбувається під час Святої Літургії,де Христос перемінює хліб і вино на своє Найсвятіше Тіло і Кров. Саме собою він зміцнює та навертає до свого Отця. Все це знаходиться так близько , на відстані нашої руки, вистачить тільки захотіти і прийти.

 

 

12.02.2013 \ бр. Серафим ofm

 

 

 

    ХристосНародився!

Славімо Його!

 

 

 

 

 

 

 

Незважаючи на черговий кінець світу, несприятливі погодні умови, світові кризи і тотальний песимізм, який охопив світ – Наш Бог Ісус Христос- Вооплочується  з Діви Марії Стає людиною і знову приходить на землю! Так як 2012 разів перед цим, так само і в цьому році, Малий Ісус народжується у вбогій стайні, для того щоб також, народитися в наших родинах і спільнотах, в кожному людському серці. Народжується, аби принести цьому світові вже в котре, радість, мир, почуття безпеки – одним словом СПАСІННЯ.

Дорогі брати і сестри!

Всіх вас сердечно вітаємо зі святами Різдва Христового!
Нехай та радість яку приносить Маленький  Ісус – розпалить в душі кожного вогонь любові, віри і надії. Те,  для чого  Бог приходить на землю, задля якого повстала людина, і завдяки чому вона може бути щаслива в земному житті. І цього щастя,  на кожний день наступного року і цілого життя з цілого серця ми брати-клірики, всім бажаємо. 

 

 

 

                   Rorate Caeli

   

  В першу неділю грудня, цього року в католицькій церкві розпочинається адвент. Адвент (від лат.adventus — прихід) — назва періоду Різдвяного посту. Час приготування до Різдва Христового.  Як і кожний період року літургічного, адвент має в собі багату і глибоку символіку, яка виражається різноманітністю звичаїв та характеними літугрнічними обрядами в храмах.

 

   

 

 

Мир та Добро!